SP_19_22_104

SP_19_22_104

 

09.11.2022

Тема №11  Загальні поняття про формування заготовок верху взуття . Взуттєві колодки (копила).

Уроки  № 104  Характеристика внутрішнього способу формування. 

Внутрішній спосіб. При внутрішньому формуванні до заготовки верху пристрочують устілку з тканини, підкладкової шкіри, дубльованої тканиною, або тверду підложку. Розсувна колодка в неробочому стані вводиться в об’ємну заготовку верху. Колодка за допомогою механізму приводиться в робоче положення, усі її розміри стають рівними розмірам, установленим державним стандартом, і тим самим заготовці верху надається форма колодки (рис. 4.8, 4.9). При проектуванні деталей заготовки верху взуття внутрішнього формування необхідно враховувати необхідну деформацію: розміри деталей у носковій і пучковій частинах рекомендується скорочувати не менш ніж на 5 % у всіх напрямках, довжину деталей у геленковій і п’ятковій частинах – на 5%, ширину залишати без зміни.

Заготовка верху при формуванні на розсувних колодках деформується нерівномірно. На характер розподілу деформації впливають вид і конструкція заготовки верху, конструкція формуючої колодки, показники фізико-механічних властивостей матеріалів.

Способом внутрішнього формування рекомендується формувати заготовки верху просторової форми, тому що деформація при цьому розподіляється більш рівномірно і, отже, при проектуванні можна зменшувати розміри деталей на значну величину. При застосуванні напівплоских заготовок верху необхідно попередньо формувати союзки на спеціальних машинах.

На характер розподілу деформації значно впливає конструкція формуючої колодки, що повинна відповідати технологічним і конструктивним вимогам. Усі технологічні вимоги зводяться до забезпечення рівномірного і достатнього розтягування матеріалу заготовки верху, конструктивні вимоги – до створення простої конструкції колодки з достатніми межами зміни розмірів, великим терміном служби зі збереженням основних розмірів.

 

Рис. 4.8. Схеми розсувних колодок

 

Рис. 4.9. Схеми внутрішнього формування заготовок різних методів

кріплення:  а- рантового; б – допельного з м’якою устілкою;

в – допельного з жорсткою підложкою; г – строчково-клейового;

д – гарячої вулканізації

 

Є три принципові конструкції формуючих колодок:

- з фігурним чи прямим розрізом, з поздовжнім рухом передньої і задньої частин;

- з круговим розрізом від п’яткової частини до носкової, з поздовжнім переміщенням задньої частини при ковзаючому дугоподібному русі передньої;

- з круговим чи фігурним розрізом від носково-пучкової до п’яткової частини,

- з подовжнім переміщенням передньої частини при ковзаючому русі задньої частини.

Механізми розсування колодок, як і механізми зчленувань, різні.

Для формування об’ємних заготовок верху з м’якими устілками застосовують колодки першого типу (конструкції ЦНІІКП) з механізмом, що розсовує їх у поздовжньому напрямку на 9мм. Для формування об'ємних заготовок верху з твердими устілками чи підкладками більш доцільні колодки другого (конструкції ЦНІІКП і Кременчуцької взуттєвої фабрики) чи третього (конструкції УкрНІІКП) типу.

Для внутрішнього формування заготовок верху потрібно ретельно підбирати матеріал верху по щільності і подовженню і дотримуватися напрямку розкрою деталей верху, підкладки й особливо, м’якої устілки: поздовжня вісь устілки повинна збігатися з напрямком найменшого подовження тканини чи дубльованого матеріалу. У системі верх-устілка остання повинна бути найменш тягучою. Тільки при цій умові можливо гарне формування.

Для верху взуття, яке формують внутрішнім способом, переважно застосовують виросток, напівшкірок, а для окремих конструкцій заготовок верху – шевро, велюр, дубльовані вовняні і бавовняні тканини. Для підкладки незалежно від товщини матеріалів верху використовують тік-саржу, діагональ, підкладкові шкіри і щільні тканини (переважно корд). М’яку вшивну устілку вирубують із трьох- і двошарової кирзи, дубльованою тік-саржею, а в окремих випадках з підкладкової шкіри, дубльованою тік-саржею. Дубльовані тканини додають вшивній устілці велику міцність і однакову тягучість у поздовжньому і поперечному напрямках.

Одержати великі деформації заготовок верху взуття при формуванні тільки розсувними колодками дуже важко, тому такий спосіб у даний час застосовується в основному при виготовленні домашнього взуття.

Великі деформації можна одержати при попередньому формуванні заготовок верху на спеціальних машинах, після чого заготовку скріплюють з устілкою. В об’ємну заготовку верху вставляють колодку й остаточно її формують. Формування внутрішнім способом виконують на машинах АГО-М.

За даними ЦНІІКП, при проектуванні заготовки верху можна передбачити визначені поєднання деформації матеріалу в двох напрямках при попередньому формуванні на пуансонах, що є оптимальними і забезпечують виготовлення взуття з високими експлуатаційними властивостями.

Цей спосіб формування має наступні переваги перед обтягувально-затягувальним:

- зменшується на 8-12 % матеріалоємність взуття в результаті великого і рівномірного розтягування деталей заготовки верху і ліквідації чи зменшення припусків на затягування;

- відсутня основна сушка відформованого взуття, що зменшує виробничий цикл і потребу в затяжних колодках;

- підвищується на 15-20 % продуктивність праці внаслідок об’єднання і вилучення ряду технологічних операцій.

Недоліками даного способу формування є велике число формуючих пристроїв, тому що вони призначені для формування лівої (чи правої) напівпари двох суміжних розмірів, і необхідність замінювати їх при запуску колодок нових фасонів, що веде до матеріальних витрат.

За технологією формування взуття типу мокасин клейового методу кріплення п'яткову частину заготовки верху разом з термопластичним задником попередньо формують на пуансоні і після цього остаточно формують колодкою. Дослідження показали, що при такій технології поздовжня деформація заготовки верху розподіляється більш рівномірно і складає 9-11%. Деформація по сліду заготовки верху взуття дорівнює 3-4 % у поздовжньому і поперечному напрямках.

Домашнє завдання: Зробити конспект. Вивчити внутрішній спосіб формування.