MT_1_20_24

 MT_1_20_24

22.11.2022

Тема № 7 Пластмаси для деталей взуття. 

Урок № 24  Види пластмасової фурнітури для взуття.  

Пластмаси – це матеріали на основі природних або синтетичних полімерів, які здатні отримувати задану форму при нагріванні та тиском і стало зберігати її після охолодження. До пластмас відносять такі групи взуттєвих матеріалів: термопласти (ТП), поліуретани (ПУ), термоеластопласти (ТЕП), АБС – пластики.

Термопласти – матеріали, які при нагріванні стають пластичними і , отже, легко формуються. Після охолодження вони затвердівають і зберігають надану їм форму. Процес затвердіння може повторюватися багато разів. Завдяки повторній переробці можливо також використання відходів, які виникають при виготовленні формованих деталей.

Поліуретанові підошви виробляють двома методами: рідкого формування і лиття під тиском.

ПУ підошви на основі простих поліефірів менш міцні і зносостійкі, але більш стійкі до гідролітичного старіння, дешеві та технологічні. Вони частіше застосовуються для лиття формованих підошов, які потім приклеюють до верху взуття.

У взуттєвому виробництві широко використовують ПУ композиції на основі складних поліефірів, які в порівнянні з матеріалами із простих поліефірів, мають більш високу міцність і опір зносу (за рахунок сильної міжмолекулярної взаємодії), більш високу адгезію, але вони менш стійкі до дії підвищеної вологи і температури.

Підошви із ПУ за більшістю показників мають кращі властивості ніж гуми і термоеластопласти. ПУ підошви характеризуються комплексом позитивних властивостей: невеликою масою, високою міцністю, знеосостійкістю в поєднанні з відповідною твердістю, стійкістю в різних умовах експлуатації (до дії озону, радіації, різних масел, розчинників), широким діапазоном амортизаційних властивостей. Їх можна виробляти з імітацією поверхні під різні матеріали (деревину, пробку, шкіри, соломку, тканину), а також можливо випускати їх різної твердості, еластичності і термопластичністю. Композиції на основі складних поліефірів переважно застосовуються для лиття низу на верх затягнутого взуття.

Термоеластопласт марки ДМСТ-30 має більш високу термостабільність, а ТЕП марок ИСТ-20 і ИСТ-30 має високу границю міцності і подовження при розтягуванні та невелике залишкове подовження.

Переваги ТЕП: невисока вартість, не дефіцитність сировини, достатньо високі технологічні і експлуатаційні властивості, відсутня усадка при литті, легко змішується з різними інгредієнтами без різкої зміни властивостей, високий коефіцієнт тертя по льоду і мокрому грунті. Властивості ТЕП можна змінювати в широких межах, матеріал піддається багаторазовій переробці, що створює умови для безвідходного виробництва.

Недоліки ТЕП: невисока теплостійкість, що обумовлює зниження міцності при температурі вище +50ºС, вимагає хімічної обробки перед приклеюванням.

Найбільш перспективно виготовлення деталей низу із ТЕП литтєвим і методом безпосередньо на взутті. Із ТЕП, крім підошов, виготовляють каблуки та набійки, а також можливе виготовлення термопластичних задників і підносків.

Домашнє завдання : Зробити конспект.

ЛІТЕРАТУРА

1. Зурабян К.М. Материаловедение изделий из кожи. – М.: Легпромбытиздат, 1988.

2. Пожидаев Н.Н., Гуменный Н.А. Лабораторный практикум по материаловедению изделий из кожи. – М.: Легкая индустрия, 1976.

3. Краснов Б.М. Материалы для изделий из кожи. – М.: Легкая и пищевая промышленность, 1982.