SP_19_22_169

 SP_19_22_169

31.01.2023

Тема № 14 Операції ручної затяжки заготовок верху взуття.

Урок № 169  Сущність і особливості комбінованого способу затягування заготовок верху взуття.

Комбінований спосіб формування. Заготовку формують кліщами чи
пластинами на обтягувально-затягувальній машині або розсувній колодці.

Комбінований спосіб. В УкрНІІКП розроблений комбінований спосіб
формування заготовок верху взуття, що складається з обтяжно-затяжного і
внутрішнього. Рекомендується застосовувати напівплоску заготовку верху і
розсувну колодку.
Формування включає наступні операції: прикріплення устілок до
розімкнутої колодки; змикання колодки (зменшення її довжини); обтягування заготовки верху; затягування п’яткової і носкової частин глухим способом; розмикання колодки (внутрішнє формування), затягування бочків глухим способом. Деформація заготовок верху при цьому більше, ніж при обтяжно- затяжному методі.

Паралельні способи формування
Серйозними недоліками обтяжно-затяжного методу формування
заготовок верху взуття є трудомісткість і розчленованість процесу, значні
припуски матеріалу на затягувальну кромку і, отже, підвищенні витрати
матеріалу.
У якості формуючих інструментів при паралельних внутрішньому і
зовнішньому способах формування застосовують розсувні колодки, пластини, скоби й ін. При формуванні заготовок верху взуття обтяжно-затяжним методом деформація деталей в основному залежить від властивостей матеріалів, що входять у заготовку верху, і зусиль, прикладених з боку робочих органів машин.
Істотною відмінністю формування паралельними внутрішнім і зовнішнім
способами від обтягувально-затягувального методу є сталість деформації, тому що формуючі інструменти доходять до визначеного кінцевого положення.
Отже, деформація заготовки верху взуття залежить в основному від зміни
площі деталей при проектуванні. Чим менше поверхня заготовки верху в
порівнянні з поверхнею колодки, тим більше вона буде деформована при
формуванні. Відомо, що якщо в процесі формування шкіра деформована в
необхідному ступені, то в процесі експлуатації верх взуття не деформується
(деформації не накопичуються помітно), тому що він працює як пружний
матеріал. Отже, при паралельних внутрішньому і зовнішньому способах
формування і при обтяжно-затяжному методі матеріал заготовки верху
необхідно розтягти як для одержання форми взуття без складок і зморщок, так і для забезпечення збереження її при носінні. Щоб відформувати просторову заготовку верху взуття, потрібно розтягти матеріал на 2-4 %. Цього цілком достатньо, щоб заготовка верху щільно облягала колодку, але недостатньо для одержання формостійкості взуття. Для створення формостійкості верху, шкіру варто розтягти на 10-15 %. Однак зменшувати лінійні розміри деталей можна до визначеної величини, тобто не більше ніж на 7-10 %, більше зменшення веде до розриву швів.
Формування заготовок верху взуття паралельними внутрішнім і
зовнішнім способами має ряд переваг у порівнянні з обтяжно-затяжним
методом:
- відпадає потреба в складних обтяжно-затяжних машинах, процес
формування дуже простий;
- знижується трудомісткість підготовчих і складальних операцій і витрата
шкір для верху взуття на 3-10 % у залежності від методу кріплення низу взуття через зменшення ширини затяжної кромки;
- збільшується випуск взуття з 1м2 виробничої площі за рахунок
скорочення числа операцій.

Ці способи мають також і недоліки: необхідна висока точність складання
заготовки верху, майже неможливий ремонт взуття через малу ширину
затяжної кромки; шкіра повинна мати подовження 15-19 %, тоді як середнє
подовження шкір по партії 15-35 % і максимальне 50 % відповідно до
державного стандарту. Тому при формуванні в шкірі зберігаються пластичні
властивості, що веде до розношення верху і втрати форми взуття.
Зовнішній спосіб. При зовнішньому формуванні заготовка верху повинна
мати просторову форму з пристроченим рантом чи шнуром. Колодка звичайна (з випиленим клином) чи зчленована.
Просторова форма заготовки верху утвориться завдяки розчленовуванню
союзки чи переду на деталі. Просторова форма заготовки верху може бути
також отримана шляхом попереднього формування плоскої союзки чи переду
пуансоном на спеціальних машинах.
Одним із прикладів способу зовнішнього формування заготовок верху
взуття є метод кріплення Парко-1. Носкову частину заготовки верху, надягнутої на колодку, тимчасово прикріплюють до колодки ручним взуттєвим цвяхом.
Потім металеві пластини, обжимаючи заготовку верху одночасно по всьому
контуру, входять між рантом і заготовкою. Пластини, сходячись, насувають
затяжну кромку з пристроченим рантом на слід колодки, після чого обтяжні
цвяхи видаляють (рис. 4.7).

 

Рис. 4.7. Схема затягування пластинами (а) заготовки взуття методу кріплення
парко-1 (б): 1- рант; 2 – заготовка; 3 – колодка; 4 – пластина
При зовнішньому формуванні до затягувальної кромки заготовки верху
може бути пришитий шнур (лляна чи капронова нитка). Так формуються
головним чином заготовки верху легкого взуття. Обтягування і затягування
заготовок верху здійснюються одночасно при стягуванні шнура. За рубежем
для затягування шнуром рекомендуються машини 400 фірми «Спанг» (ФРН) і No7 фірми «Торіеллі» (Італія).
Внутрішній спосіб. При внутрішньому формуванні до заготовки верху
пристрочують устілку з тканини, підкладкової шкіри, дубльованої тканиною,
або тверду підложку. Розсувна колодка в неробочому стані вводиться в об’ємну заготовку верху. Колодка за допомогою механізму приводиться в робоче положення, усі її розміри стають рівними розмірам, установленим державним стандартом, і тим самим заготовці верху надається форма колодки (рис. 4.8, 4.9). При проектуванні деталей заготовки верху взуття внутрішнього формування необхідно враховувати необхідну деформацію: розміри деталей у носковій і пучковій частинах рекомендується скорочувати не менш ніж на 5 % у всіх напрямках, довжину деталей у геленковій і п’ятковій частинах – на 5%, ширину залишати без зміни.
Заготовка верху при формуванні на розсувних колодках деформується
нерівномірно. На характер розподілу деформації впливають вид і конструкція заготовки верху, конструкція формуючої колодки, показники фізико- механічних властивостей матеріалів.
Способом внутрішнього формування рекомендується формувати
заготовки верху просторової форми, тому що деформація при цьому
розподіляється більш рівномірно і, отже, при проектуванні можна зменшувати розміри деталей на значну величину. При застосуванні напівплоских заготовок верху необхідно попередньо формувати союзки на спеціальних машинах.
На характер розподілу деформації значно впливає конструкція формуючої
колодки, що повинна відповідати технологічним і конструктивним вимогам.
Усі технологічні вимоги зводяться до забезпечення рівномірного і достатнього розтягування матеріалу заготовки верху, конструктивні вимоги – до створення простої конструкції колодки з достатніми межами зміни розмірів, великим терміном служби зі збереженням основних розмірів.

Є три принципові конструкції формуючих колодок:
- з фігурним чи прямим розрізом, з поздовжнім рухом передньої і задньої частин;
- з круговим розрізом від п’яткової частини до носкової, з поздовжнім
переміщенням задньої частини при ковзаючому дугоподібному русі передньої;
- з круговим чи фігурним розрізом від носково-пучкової до п’яткової частини,

- з подовжнім переміщенням передньої частини при ковзаючому русі
задньої частини.
Механізми розсування колодок, як і механізми зчленувань, різні.
Для формування об’ємних заготовок верху з м’якими устілками
застосовують колодки першого типу (конструкції ЦНІІКП) з механізмом, що
розсовує їх у поздовжньому напрямку на 9мм. Для формування об'ємних
заготовок верху з твердими устілками чи підкладками більш доцільні колодки другого (конструкції ЦНІІКП і Кременчуцької взуттєвої фабрики) чи третього  конструкції УкрНІІКП) типу.
Для внутрішнього формування заготовок верху потрібно ретельно
підбирати матеріал верху по щільності і подовженню і дотримуватися напрямку розкрою деталей верху, підкладки й особливо, м’якої устілки: поздовжня вісь устілки повинна збігатися з напрямком найменшого подовження тканини чи дубльованого матеріалу. У системі верх-устілка остання повинна бути найменш тягучою. Тільки при цій умові можливо гарне формування.
Для верху взуття, яке формують внутрішнім способом, переважно
застосовують виросток, напівшкірок, а для окремих конструкцій заготовок
верху – шевро, велюр, дубльовані вовняні і бавовняні тканини. Для підкладки
незалежно від товщини матеріалів верху використовують тік-саржу, діагональ, підкладкові шкіри і щільні тканини (переважно корд). М’яку вшивну устілку вирубують із трьох- і двошарової кирзи, дубльованою тік-саржею, а в окремих випадках з підкладкової шкіри, дубльованою тік-саржею. Дубльовані тканини додають вшивній устілці велику міцність і однакову тягучість у поздовжньому і поперечному напрямках.
Одержати великі деформації заготовок верху взуття при формуванні
тільки розсувними колодками дуже важко, тому такий спосіб у даний час
застосовується в основному при виготовленні домашнього взуття.
Великі деформації можна одержати при попередньому формуванні
заготовок верху на спеціальних машинах, після чого заготовку скріплюють з
устілкою. В об’ємну заготовку верху вставляють колодку й остаточно її
формують. Формування внутрішнім способом виконують на машинах АГО-М.
За даними ЦНІІКП, при проектуванні заготовки верху можна передбачити
визначені поєднання деформації матеріалу в двох напрямках при попередньому формуванні на пуансонах, що є оптимальними і забезпечують виготовлення взуття з високими експлуатаційними властивостями.
Цей спосіб формування має наступні переваги перед обтягувально-
затягувальним:
- зменшується на 8-12 % матеріалоємність взуття в результаті великого і
рівномірного розтягування деталей заготовки верху і ліквідації чи зменшення
припусків на затягування;
- відсутня основна сушка відформованого взуття, що зменшує виробничий
цикл і потребу в затяжних колодках;
- підвищується на 15-20 % продуктивність праці внаслідок об’єднання і
вилучення ряду технологічних операцій.

Недоліками даного способу формування є велике число формуючих
пристроїв, тому що вони призначені для формування лівої (чи правої)
напівпари двох суміжних розмірів, і необхідність замінювати їх при запуску
колодок нових фасонів, що веде до матеріальних витрат.
За технологією формування взуття типу мокасин клейового методу
кріплення п'яткову частину заготовки верху разом з термопластичним задником попередньо формують на пуансоні і після цього остаточно формують колодкою. Дослідження показали, що при такій технології поздовжня деформація заготовки верху розподіляється більш рівномірно і складає 9-11%.
Деформація по сліду заготовки верху взуття дорівнює 3-4 % у поздовжньому і поперечному напрямках.

Домашнє завдання: Зробити конспект.

Література
1. Раяцкас В.Л., Нестеров В.П. Технология изделий из кожи. Ч.2. – М.:
Легпромбытиздат, 1988 – 320