SP_19_22_234

 SP_19_22_234

26 .04 2023

Тема №17 Стандартизація і контроль якості взуття.

 Урок №234 Оцінка рівня якості взуття . Види дефектів , що впливають на якість готового взуття і причини їх виникнення.

Оцінка рівня якості продукції на етапах її розроблення, виготовлення, експлуатації або споживання.

Рівень якості – це відносна характеристика якості продукції. Для визначення рівня якості продукції небхідно показники якості оцінюваної продукції порівняти з базовими показниками. Таке порівняння дозволить визначити технічний рівень продукції. Між поняттями “рівень якості” і “технічний рівень” існує діалектичний звязок. Як правило, оцінка якості продукції на основі “технічного рівня” проводиться при відсутності економічних показників.

- Оцінка рівня якості продукції на етапі її розробки – це порівняння сукуп-ності показників якості цієї продукції з відповідною сукупністю показників базо-вого зразка. Базовим зразком називається реально досягнута сукупність значень показників якості продукції, що прийнята до порівняння. Вона повинна характе-ризувати оптимальний рівень якості продукції на деякий заданий період часу.

- Від вибору базового зразка значно залежить результат оцінки рівня якості продукції і характер прийнятого рішення. Базовими зразками можуть бути:

А) – на стадії розробки – це продукція, що відповідає реально досяжним перспективним вимогам, або запланована до освоєння продукція, показники якої відображені в технічному завданні;

Б) – на стадії виготовлення продукцуії – це продукція, яка випускається в країні чи за рубежом і показники якої в момент оцінки відповідають самим високим вимогам, або державні і галузеві стандарти, технічні умови, що регламентують оптимальні значення показників якості продукції.

При оцінці рівня якості продукції використовують диференційний, комплексний, або змішаний методи.

Диференційна оцінка відображає лінійну залежність між аналізуємими показниками. Тому з допомогою цього методу неможливо визначити загальний рівень якості продукції одним числом. Як правило, цей метод використовується для попередньої оцінки рівня якості продукції по обовязковим показникам, що характеризують основні функціональні показники (наприклад – міцність кріплення підошви, каблука, міцність зєднання деталей заготовок верху взуття).

Загальну оцінку рівня якості продукції, яка виражається одним числом, можна одержати з допомогою комплексного методу. Він заснований на використанні узагальненонго показника значення рівня якості по декількох властивостях.

Змішаний метод оцінки рівня якості заснований на одночасному використанні одиночних і комплексних показників. Для цього частину одиночних показників обєднують вгрупи і для кожної із них визначають відповідний комплексний показник. Найбільш важливі одиночні показники аналізуються окремо. Змішаний метод широко використовується при атестаціх продукції. Значення одиночних і комплексних показників заносять в карту рівня якості. На їх основі приймають відповідне рішення.

Дослідний зразок одобрюється і рекомендується до постановки на виробництво, якщо відносні показники якості більші або рівні одиниці (q 1); В процесі атестації на основі фактичного рівня якості виріб відноситься до визнвченої категорії.

- Оцінка рівня якості виготовленої продукції – це встановлення міри відповідності вимогам нормативної документації фактичних показників якості продукції до початку її експлуатації або споживання. При прийманні готової продукції оцінку рівня її якості характеризують приймальним рівнем дефектності (кількості дефектних одиниць).

- Оцінка рівня якості продукції в експлуатації або споживанні. Під рівнем якості продукції в експлуатації або споживанні розуміють міру міру відповідності вимогам нормативно-технічної документації фактичних значень показників якості продукції в процесі експлуатації або споживання. При цьому під стадією ексалуатації або споживання розуміють всю після виробничу стадію існування продукції, що включає зберігання, технічне обслуговування, транспортування, а також користування за призначенням (гарантії виробника). Оцінка рівня якості продукції на цій стадії проводиться в основному за тими ж показниками, що й на стадіях розроблення і виготовлення.

 

Класифікація дефектів по причинам їх виникнення.

Основними причинами виникнення дефектів являється:

1 – порушення технологічного процесу;

2 – використання неякісних основних і допоміжних матеріалів;

3 – незадовільна робота обладнання і поганий стан оснастки і інструментів;

4 – нетехнологічність конструкції взуття;

5 – порушення організаційного режиму;

6 – погане зберігання, упаковка і транспортування готового взуття.

Розглянемо більш конкретно вплив названих (перелікованих) причин на якість взуття.

1. Дефекти пов'язані з порушенням технологічного процесу. Ці дефекти виникають при халатному і неуважному відношенні виконавців до порученої роботи. Наслідком порушення технологічного процесу являється також низька кваліфікація виконавців. Про це свідчать дані реєстрації дефектів на фініші потоків.

Необхідно відмітити, що більшість дефектів, що виникають в результаті порушення технології виконавцями на попередніх операціях можуть бути повністю або частково виправлені на послідуючих операціях. Наприклад: дефект “різна довжина або перекіс берець, задинок”. Недоліки при складанні деталей на заготовочному потоці при високій кваліфікації затяжчиків на пошивочному потоці можуть бути в значній мірі виправлені.

При порушенні технології і відповідних прийомів виконання операцій (неохайна розшнуровка взуття, не витягнутий клин в колодці) можливий розрив заготовки. Тут вина виконавця. Розрив також може виникнути внаслідок надмірного скошення деталей під строчку, використання ниток і голок інштх номерів.

2. Перейдемо тепер до розгляду дефектів, що залежать від якості

використаних матеріалів. Як відомо, основні і допоміжні матеріали проходять вибірковий контроль і оцінка придатності всієї партії визначається по мінімальній кількості відібраних зразків. Відповідно, любий матеріал, що пройде благополучно вхідний контроль має відповідні відхилення від норм (наприклад: садка лицьового шару шкіри,осипання барвника). Садка це скритий дефект, який виявляється тільки при проведенні обтяжно-затягувальних операцій. Відповідальність виконавця заключається в тому, щоб не пропустити на подальшу обробку напівфабрикат з виявленим дефектом. Необхідно відмітити, що правильно виконаний процес зволоження заготовки перед перед формуванням зменшує втрати із-за цього дефекту.

Осипання фарби тоже скритий дефект, що проявляється часто після зволоження заготовки.

Ймовірність виявлення в процесі виробництва дефектів із-за незадовільної якості матеріалів і напівфабрикатів незначна.

3. Дефекти пов'язані з незадовільною роботою обладнання. Ймовірність виникнення дефектів повязаних з незадовільним станом обладнання або неякісно підібраного інструменту охвачують велику групу технологічних операцій, головним чином повязаних з використанням обладнання для скріплення деталей. Наприклад: коли не відрегульовано обладнання або неправильно встановлені і підібрані голки – проходить обрив ниток в звязку з чим виникають повторні строчки, а це погіршує зовнішній вигляд взуття.

Невідрегульоване обладнання у випадку використання хімічних методів кріплення низу ( часові і температурні перепади в прес-подушках, термостатах, перепади в показах тиску) являються причиною відклеювання низу.

Незадовільно працююче обладнання при стержневих методах кріплення низу сприяє виникненню слідуючих дефектів: нерівномірне розташування закріплювачів, не втоплені шляпки цвяхів.

На опоряджувальній дільниці потоку дефекти виникають у звязку з тим, що не підібраний і не підготовлений інструмент: фрези для фрезерування урізу підошов і каблуків, щітки та інше.

4. Дефекти повязані з нетехнологічністю конструкції взуття. Ці дефекти розподіляються на дві групи:

- до дефектів першої групи відносяться розриви заготовок при формуванні або на операції “знімання з колодок”, виникнення складок на підкладці, недостатня або зайва затяжна кромка, не щільно прилягає до коллдки пяткова частина. Природа вказаних дефектів неоднозначна. Тут грають роль кваліфікація конструктора-модельєра, похибки допущені при виготовленні різаків та інше.

- дефекти другої групи виникають врезультаті того, що модельєром вводяться ускладнені форми деталей верху, що в значній мірі ускладнює виготовлення взуття. До цієї групи дефектів відносяться такі, які визначаються покупцем в процесі ношення взуття (взуття погано тримається на стопі, швидкі пориви ниткових швів в скріпленні деталей верху та інші).

5. Дефекти, що виникають у звязку з порушення організаційного режиму. Ці дефекти виникають у випадку неузгодженості швидкісних режимів конвейєра із швидкісними режимами сушилок, прес-форм пресів для приклеювання підошов та інше.

6. Дефекти, що виникають з неякісним зберіганням, упаковкою і транс-портуванням готового взуття. Випадки виникнення дефектів із-за незадовільного зберігання, упаковки і транспортування готового взуття в даний час дуже рідкісні.

Класифікація дефектів по можливості і методам їх виявлення.

Незалежно від значимості і природи появи – дефекти розподіляють на:

- явні;

- скриті;

-  вимірювані;

-  і невимірювані.

Дамо характеристику перерахованим дефектам.

Явні дефекти можуть бути різними по по значенню. Переважно це дефекти виробничого походження, а також ті, що виникають в результаті незадовільної упаковки, зберігання і транспортування взуття.

Скриті дефекти (відрив пряжки або ремінця, відклеювання підошви, передчасне зношення матеріалів низу і верху). Особливості цих дефектів в тому, що вони не можуть бути виявлені звичайним методом контролю і виявляються при випробовуванні взуття. В основному це дефекти виробничого походження, а також ті які виникають із-за недостатньої якості основних і допоміжних матеріалів. Є група дефектів, що зберігає цей характер скритності тимчасово і виявляються вони після зняття взуття з колодок. До таких дефектів відносяться повздовжні і поперечні складки на підкладці, мягкі підноски і задники, пориви заготовок, не вийняті із устілок цвяхи.

До вимірюваних дефектів відносяться подряпини на верху взуття, дефекти нарушеного ниткового шву, пропуски стібків, звалювання строчки з краю деталі та інші. Необхідно відмітити випадки, коли необхідність вимірювання дефекту не має потреби. Наприклад: якщо виник навсквізний отвір, то нема необхідності вимірювати його розміри, не вимірюється ступінь забруднення підкладки і верху, осипанні фарби. Взуття з такими дефектами не підлягає реалізації.

Необхідно вказати групу дефектів, які рахуються невимірюваними із-за того, що не розроблені методики вимірювання і відповідна аппаратура. Наприклад: незначні бугорки на устілці, нерівна простилка). Домашнє завдання:Зробити конспект.