MT_1_20_34

 MT_1_20_34

MT_1_20_34

 

Матеріалознавство  гр. 1/20

19.05. 2022

Тема № 3 Штучні та синтетичні шкіри.

Урок № 34   Лабораторно-практична робота №5 .

 Фізико-механічні випробування штучних та синтетичних шкір.

 Тема: «Фізико-механічні випробування штучних та синтетичних

шкір. »

 Мета роботи : Вивчити  фізико-механічні властивості штучних і синтетичних шкір .

Наочні посібники: посібник Б.Я.Краснов «Материаловедение  обувного и кожгалантерейного производства», набір зразків штучних та синтетичних шкір, фільм-флешка.

Хід роботи.

1.Ознайомитись з видами зразків штучних і синтетичних шкір.

 2.Засвоїти назви штучних шкір за видом покриття та типом основи.

 3. Дати фізико-механічну характеристику зразків штучних і синтетичних шкір.

 4.Зробити висновки.

 

                                              Оформлення роботи.

Робота оформлюється у вигляді протоколу , в якому наводяться результати виконання завдань.

 

 

Література.

Посібник Б.Я.Краснов «Материаловедение  обувного и кожгалантерейного производства» стр.109-135.

  

Теоретичні відомості.

Характеристика сировини для виробництва штучних та синтетичних взуттєвих матеріалів. Переваги та недоліки.

Асортимент, особливості виробництва та споживчі властивості штучних і синтетичних матеріалів для верху взуття. Штучні шкіри для верху взуття є основою (текстильною, трикотажною, нетканою), на яку наносять полімерне покриття з обробленням. Розрізняють штучні шкіри з каучуковим, полівінілхлоридним, поліуретановим покриттями.

Усі штучні матеріали виробляють з багатою кольоровою гамою, з гладкою, ворсовою або тисненою лицьовою поверхнею, що імітує мережівку натуральних шкір, фактуріу тканини (джинсової, рогожки), натуральний корок, соломку, шкіру рептилій і з рисунками друку.

Штучні матеріали з каучуковим покриттям. Асортимент цих матеріалів обмежений і представлений такими видами.

Взуттєва кірза — тришарова тканина, наскрізно просочена розчином синтетичного каучуку або латексними сумішами. На її лицьовій поверхні видно чіткий рисунок тиснення під взуттєву юхту. Із взуттєвої кірзи виготовляють халяви робочих і солдатських чобіт, голінки робочих черевиків.

Взуттєва пориста еластоштучшкіра-Т, яку виробляють на текстильній основі. Як плівкоутворювальну речовину застосовують карбоксилвмісний каучук.

Синтетичні шкіри для верху взуття - т штучні матеріали на нетканій волокнистій основі з, подіуретановим , покриттям- За зовнішнім _: виглядом, фізико-механічними властивостями, грифом нагадують натуральну шкіру.

Залежно від структури матеріалу бувають одно-, дво- й тришарові. У шкірі тришарової структури нижній шар — неткана волокниста основа, просочена зв'язувальним полімером, середній — армована тонка тканина, верхній — лицьовий. У шкірі двошарової структури один шар -— це волокниста неткана основа, просочена полімером, другий .— лицьовий; у шкірі одношарової структури — неткана основа, просочена полімером.

Залежно від виду нетканої основи розрізняють синтетичні шкіри на волокнистій, в'язально-прошивній та голкопробивній основах.

Синтетичні шкіри на волокнистій основі характеризуються низькою міцністю, строчки в'язально-прошивної основи проступають на лицьовій поверхні й не зникають після тиснення. Найбільш прийнятною нетканою основою є голкопробивна. Вона утворюється внаслідок механічного скріплення основної маси волокон, розміщених у горизонтальній площині, волокнами, спрямованими перпендикулярно до горизонтальної поверхні.

+За характером лицьової поверхні розрізняють гладкі, ворсові й тиснені синтетичні шкіри. Вітчизняна промисловість виробляє такі види синтетичних шкір: СК-2, СК-8, велюр, м'яка синтетична шкіра, дубльована зі штучним хутром.

Штучні шкіри

Штучна шкіра - шкіроподібний матеріал, що імітує натуральну шкіру і відповідає її споживним властивостям. Процес виготовлення менш трудомісткий, ніж з натуральної шкіри, і може здійснюватися машинами автоматичної і напівавтоматичної дії. Їх випускають у вигляді готових деталей і вузлів, що значно спрощує технологічну схему виготовлення, дозволяє економно використовувати сировину.

Штучні шкіри являють собою основу (текстильну, трикотажну, неткану), на яку наносять полімерне покриття з обробкою. Залежно від виду матеріалу покриття розрізняють штучні шкіри з каучуковим, полівенілхлоридним, поліуретановим покриттям.

Еластоштучшкіри.

Кирза - тришарова бавовняна тканина з наскрізним просочуванням розчином синтетичного каучуку або латексними сумішами. На лицьовий поверхні кирзи помітний чіткий рисунок тиснення під взуттєву юхту. Із взуттєвої кирзи виготовляють халяви робочих і солдатських чобіт, берця робочих черевиків.

Кирголін - на основі ворсовї бавовняної тканини вельветон. Покриття наноситься на ворсовий бік натягнутої тканини з розрахунком, що ворс буде пронизувати покриття для підвищення гігієнічності. Лицьову поверхню шліфують і наносять емульсійне покриття. Застосовується для халяв чобітків.

Еластошкіра - Т підкладкова (футор) - виготовляється просочуванням футорної байки з двобічним начосом розчинами каучуків або латексами, вулканізується і шліфується для отримання оксамитової поверхні. Просочування тканин підвищує міцність, опір стиранню і осипанню країв вирубаних деталей, які використовуються без загрібання деталей.

Вінілштучшкіри.

Шарголін - тришарова бавовняно поліефірна кирза з однобічним покриттям пластикатом ПВХ, еластична, морозостійка, низькі гігієнічні властивості. Застосовується для халяв утеплених чобіт.

Юхтин - грубо суконна тканина з ПВХ покриттям для халяв утеплених чобіт.

Штучна замша - має нанесений ворс з віскозного волокна, який приклеюється до ПВХ покриття спеціальними смолами. Використовується до домашнього, літнього і весняно осіннього взуття і оздоблення. Шкіра м`яка, з шерехатим лицьовим покриттям, не міцна, має низки гігієнічні властивості.

Вінілштучшкіра-Т лакова - з монолітним і пористо монолітним покриттям на різних щільних тканинах. Має блискучу поверхню і низки гігієнічні властивості. Призначена для верху літнього і весняно-осіннього взуття.

Амідштучшкіри

Амідштучшкіра - НТ „Ністру” - має пористу структуру. Призначена для підкладки й устілок.

Нітроштучшкіри

Виготовляються на основі різних тканин з покриттям розчином нітроцелюлози з мінеральними наповнювачами. Мають додаткове покриття з термопластичних сополімерів.

Синтетичні шкіри

Синтетичними шкірами - називаються матеріали, які, на відміну від штучних шкір, мають розгладжену мікропористу структуру, сформовану з розчинів поліуретану методом коагуляції. Шкури мають високу розтягуваність, еластичність, гладку поверхню, що за будовою і зовнішнім виглядом нагадують натуральну шкіру, високу міцність. Синтетичні шкіри за основою можуть бути:

·                     · одноосновними - на нетканій голкопробивний основі з суміші синтетичних волокон;

·                     · двоосновними - з додатковим проміжним шаром з тонкої тканини;

·                     · без основними

За характером поверхні синтетичні шкіри імітують натуральну шкіру і поділяються на:

·                     · гладкі;

·                     · тиснені;

·                     · лакові;

·                     · замшеві;

·                     · велюрові різних кольорів.

Методи випробування штучної шкіри

·                     Вироби повинні бути прийняті службою технічного контролю підприємства-виробника у відповідності з вимогами Технічних Умов.

·                     Штучну шкіру приймають партіями.

·                     За партію штучної шкіри приймають кількість штучної шкіри одного кольору, відтінку, тиснення або друку, виготовлену за однією рецептурою та технологією виробництва, одного артикулу основи, в обсязі не більше добового вироблення і оформлену одним документом про якість.

·                     Для шкіргалантерейної промисловості обсяг партії повинен бути не менше 12 рулонів і партія повинна бути сформована з рулонів однієї групи товщини.

·                     Якість шкіри в залежності від контрольованих показників визначають суцільним або вибірковим контролем.

·                     При суцільному контролі шкіру пред'являють повністю сформованими партіями або окремими одиницями продукції.

·                     Контроль якості шкіри за зовнішнім виглядом, ширині, відповідності пакування і маркування вимогам ТУ ТОВ "Вінісан" при сортуванні і споживач здійснюють суцільним контролем кожної одиниці продукції до пуску шкіри в розкрій.

·                     Також є можливість здійснювати суцільний контроль якості за зовнішнім виглядом і ширині безпосередньо в процесі технологічного виробництва.

·                     При вибірковому контролі шкіра повинна пред'являтися повністю сформованими партіями.

·                     Контроль якості за фізикомеханічними показниками і товщині здійснюється періодично вибірковим контролем.

Контроль якості – процес досить складний і довгий, та включає:

вінілштучшкіри проводиться оглядом лицьової сторони по всій ширині на бракувальному столі. Одночасно заміряють довжину і ширину рулону.

Перед випробуванням елементарні проби витримують в лабораторних приміщеннях чи спеціальних камерах не менше 24 год. при відносній вологості повітря 65±5 % та температурі 20±2 °С.

Для випробування від кожного відібраного для випробувань рулону по всій ширині відрізають відріз без дефектів, довжиною 1м, з якого вирізають елементарні проби.

Для випрбування вінілштучшкіри, вирізають три елементарні проби розміром (100±1 х 100±1) мм: дві на відстані 50 мм від країв та одну посередині відрізу.

Перевірка зовнішнього вигляду

Випробування фізико-механічних показників

Визначення маси і товщини

Товщину вимірюють товщиноміром, який відповідає таким вимогам:

·                     діаметр вимірювальних площадок - 10 або 16 мм для монолітного виконання;
16,20 мм – для пористо-монолітного виконання;

·                     ціна поділки не більше 0,01 мм;

·                     тиск вимірювальної площадки на елементарну пробу – 0,5-1,5 Н для монолоітного виконання та 0,5 – 1,0 Н для пористо-монолітного виконання.

Елементарну пробу кладуть на опорну поверхню приладу, опускають вимірювальний штифт на матеріал, витримують його в такому положенні 10с, визначають і записують показник на шкалі. Результатом випробування є середнє арифметичне результатів паралельних випробувань.

 

визначають на трьох елементарних пробах, вирізаних в поздовжньому і поперечному напрямах, розміром (50±1 х 200±1) мм.

Розривне навантаження і видовження при розриві

Для випробування використовують розривну машину, яка дозволяє виміряти навантаження з відносною похибкою ±1%.

В процесі розтягування проби стежать за показами шкал навантаження і видовження та фіксують їх значення в момент повного розриву елементарної проби чи полімерного покриття, або основи.

визначають на трьох елементарних пробах, вирізаних в поздовжньому напрямі. Довжина робочої ділянки елементарної проби 150±2 мм, ширина 50±1 мм.

Міцність зв’язку плівкового покриття з основою

Кожну елементарну пробу по довжині розграфлюють на три ділянки:

·                     перша – 50 мм;

·                     друга – 80 мм;

·                     третя – 20 мм.

На першій ділянці вручну відокремлюють полівінілхлоридне покриття від основи.

Елементарні проби закріплюють в затискачах розривної машини: у верхній затискач закріплюють основу, а в нижній – покриття.

Розшарування проводять до кінця другої ділянки. При випробуванні визначають не менше 10 значень навантаження за шкалою навантажень.

Показники шкали навантажень знімають через кожні 10 мм шкали видовження після того, як процес розшарування стабілізувався.

визначають на трьох елементарних пробах розміром (95±1 х 20±1) мм, вирізаних в поздовжньому напрямі.

Жорсткість

Для проведення випробування використовують прилад типу ПЖУ-12М. Для навантаження елементарних проб використовують металеві кульки масою 0,88 г. Висота падіння кульок - 26±1 мм.

Жорсткість, сН, обчислюють множенням кількості кульок, які випали, на масу однієї кульки (0,88 г). Результат округлюють до десятих. Результатом випробування є середнє арифметичне результатів випробувань елементарних проб.

вінілштучшкіри визначають візуальною оцінкою ступеня зміни кольору елементарної проби після світлотеплового старіння за 5-бальною шкалою сірих еталонів.

Світлостійкість

Для випробування вирізають по дві елементарні проби з розміром сторін прямокутника не менше 30 мм; одна з проб – контрольна – зберігається в захищеному від сонця місці, а на другій проводять випробування.

Для випробування використовують ртутно-кварцевийопромінювач ДРТ-230, термометр.

Елементарні проби опромінюють при температурі 70±3°С під ртутно-кварцевим випромінювачем протягом 8 год.

2.8.4. Світлостійкість оцінюють візуально порівнюючи контраст між контрольною пробою та пробою, що пройшла випробування за шкалою сірих еталонів.

визначають на трьох елементарних пробах розміром (200±1 х 200±1)мм.

Стійкість до дії нафтопродуктів, олив

Вирізані проби складають у вигляді «конверта» лицевою стороною всередину і підвішують на гачки. Мірною піпеткою наливають 2±0,2 см3 бензину чи масла і залишають під шаром нафтопродуктів при температурі 20±1 °С на 24 год. Після цього фільтрувальним папером забирають бензин чи масло і візуально оцінюють наявність або відсутність плям на виворотній стороні проби.

Вважається, що елементарна проба пройшла випробування, якщо на виворотній стороні не з’явились плямивідпроникнення бензину чи масла.

визначають на двох елементарних пробах розміром (180 х 80) мм, вирізаних в поздовжньому та поперечному напрямах.

Стійкість лицьового покриття до сухого і мокрого тертя

При випробуванні на сухе тертя, елементарну пробу кладуть на основу випробувального приладу і фіксують її. Тертьовий стрижень приладу обтягують суміжною тканиною розміром (50 х 50) мм. Тертьова поверхня повинна бути гладкою, без складок.

Випробування на мокре тертя проводять як випробування на сухе тертя, але перед випробуванням суміжну тканину кладуть у дистильовану воду не менше ніж на 5 хв. Потім її віджимають так, щоб вміст вологи в ній був приблизно рівний вазі суміжної тканини. Елементарна проба повинна бути сухою. Після закінчення випробування суміжну тканину висушують.

визначають методом визначення стійкості до руйнування вінілштучшкіри при здавлюванні і згинанні проби по формі ромба.

Вважається, що вінілштучшкіра пройшла випробування, коли жодна проба не має мікротріщин, тріщин лицьової поверхні, осипання, здуття чи повного руйнування.

Домашнє завдання: Оформити протокол лабораторно-практичної роботи.