MT_1_20_6

 

MT_1_20_6

20.09. 2022

Тема №5 Клейові матеріали

 Урок №6 Лабораторно – практична робота №1.

                     Оцінка якості клеючих матеріалів.

Мета роботи: Ознайомитись із якістю клеючих матеріалів.

 Посібники та матеріали: посібник, зразки клеючих матеріалів

Хід роботи.

1.Ознайомитися з видами клеїв:

- Клеї на основі натуральних і синтетичних каучуків.

- Клеї на основі синтетичних латексів.

- Клеї-розплави.

2.Дати характеристику оцінки якості клеїв:

- Для виконання яких операцій використовуються клеї на основі НК?

- Які клеї застосовуються для відповідальних скріплень?

- Дати характеристику наїрітових і поліуретанових клеїв?

- Асортимент і область використання латексних клеїв.

- Переваги і область використання клеї-розплавів.

3.  Зробити висновки .

Оформлення роботи.

Робота оформляється у вигляді протоколу, в якому наводяться результати виконання завдань.

В кінці роботи зробити висновки.

 

Література.

В.Я.Краснов «Материаловедение обувного и кожгалантерейного производства» стор. 154-174.

 

Теоретичні відомості

ВЗУТТЄВІ КЛЕЇ

Клеї відносяться до допоміжних матеріалів і широко використовуються для виробництва виробів із шкіри. Вони забезпечують високу міцність скріплення для матеріалів різної товщини і в різних умовах експлуатації, дають можливість підвищити продуктивність праці за рахунок механізації та автоматизації технологічних процесів і забезпечують високу якість виробу.

До клеїв пред’являють наступні загальні вимоги: вони повинні мати високу адгезію, когезію і аутогезію, а також високу швидкість схоплення (затужання) при склеюванні; створювати еластичні та міцні клейові плівки, які стійкі до дії вологи, високої та низької температури; мати просту і зручну технологію використання; бути нетоксичними і стійкими до старіння.

Асортимент клеїв для виробів із шкір досить широкий і класифікувати можна за наступними ознаеками: природою полімеру, призначенням, агрегатним станом тощо.

За природою полімеру клеї поділяють на натуральні (рослинного і тваринного походження), штучні та синтетичні.

Основу натуральних клеїв складають природні полімери рослинного або тваринного походження. Більшість таких полімерів гідрофільні, розчиняються або набухають у воді. Виключення складає натуральний каучук і гутаперча, які розчиняються не у воді, а в органічних розчинниках. До рослинного походження відносять клеї на основі натурального каучуку, борошна, крохмалу, або до тваринного – міздровий, казеіновий. Клеї розчини на основі клеючих речовин рослинного і тваринного походження в наш час використовують обмежено, так як вони мають низьку адгезію і вимагають для свого виготовлення дефіцитної сировини.

До штучних клеїв відносять нітроцелюлозні і карбоксілметилцелюлозні (КМЦ), які у взуттєвому виробництві практично не застосовуються.

Синтетичні клеї переважно випускають на основі еластомірів (каучуків) і пластиків та смол (смоляні). До каучукових відносять поліхлоропренові, поліуретанові клеї – розчини, а також синтетичні латекси на їх основі. До числа смоляних відносять клеї – розплави на основі поліамідів, поліефірів, співполімерів етилену з вінілацетатом. Можливо також використання синтетичних комбінованих (каучокосмоляних) клеїв. Наприклад, на основі бутадієн-нітрильного каучука СКН – 26 і полівінілхлоридної смоли ПСХ-К тощо.

За призначенням , тобто в залежності від того, для яких скріплень вони призначені, клеї поділяють:

- Для відповідальних (основних) клейових скріплень, для яких відноситься кріплення підошви, з’єднання верху з устілкою при клейовій затяжці, кріплення каблука тільки клеєм тощо;

- Для менш відповідальних клейових скріплень, до яких відносяться вклеювання підносків і задників, дублювання зовнішніх деталей верху з підкладкою і міжпідкладкою, приклеювання інших деталей, де не вимагається висока міцність кріплення;

- Для допоміжних (тимчасових) клейових скріплень, до яких відносяться склеювання деталей верху або приклеювання підошви до сліду взуття перед скріпленням нитковим швом.

З точки зору способів і технологічних особливостей використання клеїв важливою є класифікація їх за агрегатним станом. За цією ознакою клеї поділяють на три групи: клеї-розчини, клеї-дисперсії (латекси), клеї-розплави.

В першому випадку клеї представляють собою розчин відповідного адгезиву (клеючої речовини) в розчиннику або в суміші розчинників з деяким добавками. Клеї – розчини можуть бути одно- або двохкомпонентними.

Латекс представляє собою водну дисперсію каучука, тобто найдрібніші частини полімерів рівномірно розподілені у водному середовищі, яка не є його розчинником. Агрегатна стабільність такого клею забезпечується завдяки введення поверхнево-активних речовин.

Клеї-розплави – це адгезійно-активні термопластичні полімери або їх композиції. Вони можуть поступати на взуттєві підприємства у вигляді гранул, крихт, прутків, плівки тощо. Перед застосуванням необхідно їх тільки розплавити.

Клеї із натурального каучука (рецепт №12) використовують для загинання деталей заготовок верху, попереднього складання заготовок верху, наклеювання міжпідкладки, накладки підошов при ниткових методах кріплення низу, вклеювання вкладних устілок, затяжки взуття строчильно-клейового методу кріплення тощо. Клеї на основі натурального каучука (НК) представляє собою 6-14% - ний розчин його в бензині з добавками інгредієнтів вулканізації або без них. Для підвищення липкості клейової плівки в деяких випадках добавляють каніфоль.

Клей на основі НК має задовільну адгезію і високу аутогезію (липкість). Можливе складання деталей без активації клейової плівки. До недоліків клею відноситься: низька клеюча здатність, дефіцитність НК, зменшення міцності при нагріванні, висока в’язкість, що затруднює його нанесення на деталі.

Наїрітові (поліхлоропренові) клеї.

Розчинником для наїриту є суміш етилацетату і бензину у співвідношенні 1:1. Ці розчинники мають майже однаковий час випаровування, що забезпечує стабільний склад клею. Вибір концентрації клею залежить від матеріалу, що склеюється і кількості намащувань. Так при двохразовому намащуванні шкіряних підошов і затяжної кромки концентрація клею складає: при першому намащуванні 8-12%, при другому – 23-25%.

Клей НТ застосовують для основного кріплення – підошов із шкіри та гуми до верху взуття із шкір і текстильних матеріалів, гумових каблуків, клейової затяжки заготовки верху, виробництва рантових устілок, склеювання основних устілок з напівустілками тощо.

Наіритові клейові плівки нестійкі до дії жирів і пластифікаторів, що мігрують з матеріалів заготовки. Через те їх не можна застосовувати для приклеювання і при литті підошов із ПВХ до верху із штучної шкіри з ПВХ - покриттям. Клей НТ також не застосовують для склеювання жированої шкіри і юхти, для приклеювання бензо- і маслостійкого низу із гуми, пластмас. Для цього рекомендується поліуретанові клеї.

Поліуретанові (ПУ) клеї (рецепт №2). Вони досить універсальні і мають високу адгезію до більшості матеріалів. Поліуретанові клеї забезпечують отримання міцних, тепло- і водостійких скріплень.

Для виготовлення взуттєвих клеїв широко використовують каучукоподібні еластичні поліуретани марок УК-1 (Росія) і десмоколи 400, 420, 530 (Німеччина) у вигляді розчину в суміші етилацетату і ацетону (4:1).

У взуттєвому виробництві можуть використовуватися одно - і двохкомпонентні поліуретанові клеї-розчини. Простим варіантом однокомпонентного клею. є розчин уретанового еластоміру, як правило 18-20% концентрації.

У випадку ж двухкомпонентного клею перша частина представляє собою розчин уретанового еластоміра (18-20% конц.), а друга частина – розчин поліізоціонату різних типів тієї ж концентрації. Дві частини змішують безпосередньо перед використанням, так як життєдіяльність такого клею складає не більше 4-6 год., а потім в результаті структурірування в’язкість клею підвищується і він стає непридатним. В поліуретанові клеї, як і в наіритові вводять різні добавки, які підвищують його адгезію і технологічні властивості.

Однокомпонентні ПУ клеї можуть використовуватися в тих випадках, коли підвищена теплостійкість і стійкість до дії пластифікаторів та жирів не є обов’язковою вимогою до клейових з’єднань.

Недоліком ПУ клеїв є відносно висока вартість, токсичність ізоціонатної групи.

Поліуретанові клеї використовуються для приклеювання гумових і шкіряних підошов до уверху взуття із штучних, синтетичних та натуральних шкір, для приклеювання формованих підошов із пластмас до взуття з верхом із натуральних і синтетичних шкір, для промащення затяжної кромки верху взуття із натуральних, штучних і синтетичних матеріалів при виготовленні взуття методом лиття низу із полівінілхлориду.

Клеї на основі дівінілстірольних термоеластопластів (ДСТ).

Виготовляють клеї на основі дівіністірольного каучука ДСТ-30-814 у вигляді розчину в суміші етилацетату і бензину (1:1). Цей адгезив поєднує в собі еластичні властивості каучука і пластичні властивості термопластів. Використовуються одно- і двухкомпонентні клеї. В другому випадку застосовуються додатково поліізоціонат марки Б, який попередньо розчиняється в ацетоні. В залежності від рецепту в клей також вводять фенолформальдегідну чи кумаринову смолу, хлорірований наірит, каніфоль, які підвищують його адгезивні і технологічні властивості. Концентрація клею для першого намащування 16-18%, а для другого чи одноразового – 30-35%.

Клеї на основі ДСТ застосовують клеї для прикліплення низу взуття, для кріплення вкладних устілок спортивного взуття з одностороннім нанесенням клею.

3. Клеї на основі синтетичних латексів.

Клеї на основі синтетичних латексів представляють собою водні дисперсії каучуків, які утворюються в результаті емульсійної полімеризації .

Переваги їх використання : невелика вартість, не потрібні розчинники і виключає процес розчинення каучука, різко зменшується токсичність і вогненебезпечність виробництва, поліпшуються умови праці тощо.

Із цієї групи клеїв найбільш широке застосування находять клеї на основі хлоропренових і бутадієнстирольних латексів.