SP_19_22_7

 

SP_19_22_7

 

07.09.2022

Тема №2  Гігієна праці. Виробнича санітарія.

Уроки  № 7  Значення гігієни.

1.     Поняття особиста гігієна. Значення особистої гігієни.

 Гігієна – це розділ медицини (від грецького «hygieinos» – той, що приносить здоров’я). Гігієна вивчає вплив умов життя і праці на здоров’я людини і розробляє заходи профілактики захворювань, забезпечення оптимальних умов існування, збереження здоров’я і продовження життя. Особиста гігієна – це основа здорового способу життя, умова ефективної первинної та вторинної профілактики різних захворювань.

 Особиста гігієна розробляє принципи збереження і зміцнення здоров’я шляхом дотримання гігієнічних вимог у повсякденному особистому житті й діяльності.

 До сфери особистої гігієни входять гігієна тіла і порожнини рота, фізична культура, загартування, запобігання шкідливим звичкам, гігієна одягу і взуття, гігієна відпочинку і сну та інші види.

2 Особиста гігієна включає в себе раціональний добовий режим; догляд за тілом і порожниною рота; відмову від шкідливих звичок. Виконання вимог особистої гігієни має не тільки індивідуальне, але й соціальне значення, тому зневага до них може призвести до поширення захворювань у колективі. Дотримання особистої гігієни сприяє зміцненню здоров’я, підвищенню розумової й фізичної працездатності.

 

2 Гігієна тіла і ротової порожнини

Гігієна тіла, забезпечення його чистоти, догляд за шкірою і волоссям є обов’язковими елементами особистої гігієни. Систематичне прийняття водних процедур забезпечує чистоту і нормальне функціонування шкіри, ефективне виконання ряду життєво важливих функцій:

 − захист організму від шкідливих чинників довкілля (різких коливань температури повітря, інших фізичних і хімічних подразників);

 − захист від проникнення в організм мікроорганізмів;

− бактерицидність (наявність лізоциму, кислої реакції поту і сальних залоз);

− підтримання необхідного рівня терморегуляції і виділення з організму шкідливих продуктів обміну (пропанол, оцтова кислота, ацетон, метанол, органічна та неорганічні солі, ферменти).

 Упродовж однієї години через шкіру виділяється близько 15-20 мл поту (в умовах фізичних навантажень - 500 мл і більше); щодоби через шкіру виділяється близько 30 г шкірного жиру, злущується близько 10 г епідермісу, що ороговів. На шкірі скупчується велика кількість пилових і мікробних аерозолів. Водночас шкіра, особливо чиста, має бактерицидні властивості.

Ефективне виконання шкірою усіх своїх функцій можливе лише за умови належного догляду за нею: миття рук перед їжею, після прогулянок, в час вечірнього і вранішнього туалету, систематичне (щоденне) прийняття теплого душа або ванни перед сном (без мила або з використанням «м’яких» сортів мила).

За умови відсутності централізованого гарячого 3 водозабезпечення проводять місцеві обтирання теплою водою і щовечора миють ноги. Бажано щоденно міняти шкарпетки, панчохи, колготки.

Гігієні рук належить приділяти особливу увагу перш за все тому, що мікроби, що знаходяться на них (а інколи і яйця гельмінтів) можуть переноситись на продукти харчування і посуд. Особливо багато мікробів збирається під нігтями. Існує прямий взаємозв’язок між частотою миття рук і їх здатністю до самоочищення. На чистій шкірі рук кількість нанесених в умовах експерименту мікробів через 20 хвилин зменшується на 85 %, на брудних - всього на 5 %.

Гігієна ротової порожнини. Догляд за зубами – обов’язкова передумова підтримання доброго здоров’я. Карієсні зуби є місцем, де збирається багато різноманітних патогенних мікроорганізмів, зокрема гемолітичний стрептокок (збудник ревматизму), мікроорганізми, що викликають гниття (неприємний запах з ротової порожнини) тощо. Наслідком недостатнього догляду за ротовою порожниною є пародонтоз (кровотеча ясен), утворення зубного каменю тощо

 Більшість стоматологів рекомендують чистити зуби двічі на добу – вранці (після сніданку) і у вечірню пору (перед сном). Вибір зубної щітки і зубної пасти – справа індивідуальна. При потребі варто отримати консультацію у стоматолога. Чистити зуби рекомендується не тільки горизонтальними, а вертикальними рухами: зуби верхньої щелепи – зверху вниз, нижньої – знизу вверх. Це сприятиме більш ефективному видаленню залишків їжі з міжзубних просторів; колові рухи зубної щітки сприяють масажу ясен. Тривалість чищення зубів – не менше трьох хвилин. Після прийняття їжі ротову порожнину необхідно сполоснути теплою водою.

 Однією з причин неприємного запаху з ротової порожнини є осад, який збирається на корені язика (рештки напівзруйнованої плівки епітелію). Для того, щоб позбутися цього неприємного запаху і щоб дихання було свіжим, необхідно чистити корінь язика при чищенні зубів. Належить пам’ятати, що 4 стан язикової поверхні є дзеркалом функціонального стану системи травлення і рівня зашлакування організму шкідливими продуктами обміну.

3 Гігієна одягу і взуття.

 Одяг повинен бути легким, щоб не втомлювати людину при ходьбі та не викликати зайвої витрати енергії. Одяг повинен бути достатньо вільним, не утруднювати рухів, не перешкоджати диханню, кровообігу і травленню, а також бути зручним для побутової та професійної діяльності.

Надто тісний крій одягу може викликати подразнення шкіри, застій крові та лімфи, здавлювання нервових стовбурів, зміщення черевних і тазових органів у жінок, перешкоджати диханню та перистальтиці кишечнику. Тісний одяг, щільно прилягаючи до тіла, погано вентилюється та заважає випаровуванню.

 Гігієнічні переваги одягу залежать від характеру матеріалів, з яких він виготовлений, і в цьому відношенні мають важливе значення такі властивості тканин:

 − теплопровідність – чим товстіша і пухкіша тканина, чим більше в ній повітря, тим менша теплопровідність: найменшу теплопровідність мають матеріали тваринного походження (хутро);

 − повітропроникність тканин, від якої залежить обмін повітря прилеглого до тіла з повітрям зовнішнім, що важливо для видалення надлишку тепла, вуглекислоти та продуктів випаровування;

− водомісткість – тканини, які здатні після намокання утримувати воду, стають більш теплопровідними та менш повітропроникними;

− гігроскопічність –хороша гігроскопічність важлива для білизни, щоб вона поглинала з поверхні тіла піт і видаляла його шляхом випаровування;

− еластичність тканин – чим вона більша, тим менше одяг подразнює шкіру, не викликає неприємних відчуттів та дозволяє легше переносити тиск, 5 який чиниться на поверхню шкіри. Це особливо стосується білизни: найбільшу еластичність мають м’які вовняні та бавовняні тканини; − електризація – властива синтетичним виробам – при терті хімічних волокон об шкіру на їхній поверхні виникають електростатичні заряди, які викликають неприємні, іноді хворобливі .відчуття. При додаванні в синтетичні тканини вовни, бавовни та при комбінації хімічних волокон протилежного знаку заряду, ступінь електризації може бути знижена або навіть повністю усунена.

 Для підтримки одягу в чистоті потрібно регулярно чистити пальта, костюми щіткою, провітрювати та періодично піддавати їх хімічному чищенню. Натільну та постільну білизну необхідно прати через кожні 7-10 днів, вироби з синтетичних волокон – через 3–4 дні, так як вони мають велику ліпофільність – властивість поглинати жирові речовини, створюючи сприятливе середовище для розвитку бактерій та зменшуючи і без того погану повітропроникність.

Гігієнічні вимоги до взуття. Вимоги до взуття багато в чому аналогічні вимогам до одягу. Взуття має бути по можливості легким, зручним, просторим, не порушувати нормального кровообігу нижніх кінцівок, шкірного випаровування, не викликати деформацію стопи, потертостей, не сприяти розвитку пітливості та утворенню мозолів. Матеріали для виготовлення взуття повинні бути міцними, досить м’якими, мати погану теплопровідність (для зимового часу), добру повітропроникність, захищати від холоду, вогкості та механічних впливів.

Тісне взуття, здавлюючи судини шкіри, утрудняє кровообіг, сприяє тим самим швидкому охолодженню ніг в холодну пору року. Виникають патологічні відхилення в структурі та функції стопи. Пальці деформуються (особливо великий), підгинаються та втрачають свою рухливість, а це несприятливо відображається під час ходьби. Взуття, яке тисне в підйомі, сприяє розвитку плоскостопості. Зменшується еластичність ходи, з’являється біль при ходьбі, внаслідок здавлювання підошовного нерва. Крім того, при 6 тісному взутті розвивається підвищена пітливість, з’являються потертості, мозолі.

 Зазначені недоліки в жіночому взутті ускладнюються через високий каблук і вузький носок, порушуючи анатомічну структуру стопи та функцію нижніх кінцівок. У цьому випадку центр ваги тіла переноситься вперед, на більш слабку частину стопи, від чого у вузькому носку вона швидше травмується і деформується. Створюються умови, які сприяють розвитку плоскостопості, коротшають м’язи литок, розслабляються передні м’язи гомілки та зв’язки стопи. В результаті хода стає нестійкою, можливі розтягнення та розриви зв’язок, вивихи.

Невеликий (висотою 2-3 см) досить широкий каблук збільшує міцність опори стопи та надає їй необхідний вигин, підвищуючи еластичність ходи і полегшуючи ходьбу. Для додання більшої м’якості та зменшення струсу тіла при ходьбі доцільно носити взуття з каучуковими каблуками або гумовими набійками.

Для виготовлення взуття в залежності від сезону, умов праці та побуту використовують різні матеріали (шкіру, її замінники з полімерних матеріалів, хутро, гуму, тонкий брезент, парусину і т. д.). Найкращим матеріалом є натуральна шкіра, вона міцна, м’яка, має малу теплопровідність, задовільну повітропроникність; здатна зберігати форму і розміри після зволоження та висушування, надійно захищає від вологи та механічних впливів. Гумове взуття, а також взуття на гумовій підошві менш гігієнічне, так як непроникне для повітря та сприяє пітливості ніг. Каучукова або мікропориста підошва в умовах міста сприятлива тим, що полегшує (пом’якшує) ходу на твердих покриттях тротуарів.

 У зимову пору року доводиться додатково утеплювати взуття підкладками з хутра, вовни, лавсану та інших малотеплопровідних матеріалів та теплими устілками (фетр, сукно). У такому взутті не слід перебувати постійно в приміщенні, так як підвищується чутливість до холоду. Взуття має 7 бути сухим, інакше посилюється охолодження ніг і можливі простудні захворювання.

4 Гігієна зору

Гігієна очей – це комплекс заходів, спрямованих на збереження і підтримання гарного зору, профілактика багатьох очних захворювань, передумова нормального функціонуванн зорового апарату. Щоб зберегти нормальний зір, необхідно виконувати такі гігієнічні вимоги щодо зовнішніх чинників:

– світло – освітлення має бути м’яким, не сліпити очі, бо занадто яскраве освітлення дуже подразнює фоторецептори сітківки ока; важливо, щоб було верхнє освітлення; денне світло повинно вільно потрапляти в кімнату через чисте віконне скло; під час письма, малювання, шиття, креслення тощо джерело світла розташовують ліворуч; у сонячну літню погоду необхідно користуватися темними окулярами;

– якість – уникайте поліграфічних матеріалів, виконаних на поганому папері, із застосуванням важких для читання шрифтів; формуйте фон інтер’єру в приємних, легких, не надто насичених кольорах; підбирайте ергономічні гаджети і техніку із врахуанням свого зору;

 – розміщення – зберігати 30-35 см відстань від очей до предмету читання, писання тощо; переглядати телепередачі слід з відстані не менше 1,5 м із обов’язковим додатковим освітленням приміщення, не дивитися телевізор надто довго; не сідати під кутом до екрану, монітору; не читати в транспорті, адже через вібрацію постійно змінюється відстань від очей до книжки, також призводить до перенапруження м’язів і розвитку короткозорості; дотримуватися правил роботи за комп’ютером, щогодини робити 10-хвилинні перерви; центр екрана повинен розташовуватися нижче рівня очей, але не більше ніж на 40 градусів;

– чистота – не торкатися очей немитими руками; стежити, щоб очі та повіки завжди були чистими; при забрудненні, потраплянні пилу чи 8 сторонніх предметів протирати очі слід чистою серветкою, спрямовуючи рухи від зовнішнього кутка ока до внутрішнього (до носа), кожне око протирати окремою серветкою; слід користуватися захисними окулярами при роботах, де є пил, утворюється стружка, скалки матеріалів; берегти очі від диму, пилу, вітру, впливу летких хімічних речовин; не зловживати косметикою, зважати на її якість, термін придатності, гіпоалергенність; всі засоби догляду за очима, а також косметика повинні бути виключно індивідуальними;

 – спосіб життя – нормувати режим сну, роботи та відпочинку; стежити за харчуванням; дуже важливими для нормального зору є вітаміни (особливо вітамін А) і мікроелементи ; частіше перебувати на свіжому повітрі, в місцях, де багато зелені, проглядається лінія горизонту; робити фізичні вправи, в тому числі гімнастику для очей; уникати паління, алкоголю; контролювати тиск, рівень цукру в крові; вчасно лікувати захворювання серцево-судинної, травної, нервової системи тощо; дозувати фізичними навантаженнями; періодично проводити самодіагностику; масаж очей та фізичних вправ.

 5 Гігієна фізичної культури, спорту та загартовування

Гігієнічні вимоги до спортивних споруд і місць занять фізичними вправами. Спортивні споруди повинні відповідати встановленим санітарногігієнічним вимогам і нормам. До гігієнічних вимог спортивних споруд пред’являються особливо високі вимоги, тому що від їх санітарного стану залежить оздоровчий ефект занять фізичними вправами і спортом.

У приміщенні не допускається наявність в повітрі навіть незначної кількості шкідливих речовин, пилу, збільшеного процентного вмісту вуглекислого газу. Температура повітря від 15 0 С до 18 0 С, при хорошому освітлені. У спортивних залах необхідно щодня проводити вологе прибирання і провітрювання. Все це створює умови для нормального перебігу навчально-тренувального процесу.

9 Гігієнічні вимоги до спортивного одягу та взуття. Спортивний одяг повинен відповідати вимогам, що пред’являються специфікою занять і правилами змагань різних видів спорту. Він повинен бути по можливості легким і не утримувати рухів. Гігієна взуття вимагає, щоб воно було м’яким, еластичним і добре вентильованим. Взуття має бути зручним, міцним, добре захищати стопу від пошкоджень і мати спеціальні пристосування для занять тим чи іншим видом фізичних вправ. Важливо, щоб спортивне взуття та шкарпетки були чистими і сухими, щоб уникнути натертостей, а при низькій температурі повітря – обмороження. Гігієна харчування при занятті спортом. Харчування повинно будуватися з урахуванням специфіки виду фізичних вправ і індивідуальних особливостей студентів. У процесі регулярних занять фізичними вправами і спортом, в залежності від його видів, енерговитрати зростають до 3500-4000 ккал. У зв’язку з цим змінюється співвідношення основних харчових продуктів. Так, при виконанні спортивних вправ, що сприяють збільшенню м’язової маси і розвитку сили, в харчуванні підвищується вміст білка (16- 18 % по калорійності). При вправах на витривалість підвищується вміст вуглеводів (60-65 % по калорійності). Крім того зростає потреба у вітамінах.

Гігієна питного режиму. Потреба людини у воді відповідає кількості втраченої рідини. Нестача води сприяє накопиченню в організмі продуктів розпаду білків і жирів, а надлишок – вимивання з нього мінеральних солей, водорозчинних вітамінів та інших необхідних речовин. Тому дотримуватись раціонального питного режиму в повсякденному житті і, особливо, при заняттях спортом і фізичними вправами – важлива умова збереження здоров’я, підтримки на оптимальному рівні розумової і фізичної працездатності. Добова потреба води людини становить 2,5 л, у працівників фізичної праці і спортсменів вона збільшується до 3 л і більше.

Гігієна загартовування. Під загартовуванням розуміють систему гігієнічних заходів, спрямованих на підвищення стійкості організму до несприятливих впливів різних метеорологічних чинників (холоду, тепла, 10 сонячної радіації, зниженого атмосферного тиску). Систематичні загартовуючІ процедури знижують число простудних захворювань в 2-5 разів. Разом з цим загартовування має загально зміцнювальний вплив на організм, покращує кровообіг, підвищує тонус центральної нервової системи, нормалізує обмін речовин. Приступати до загартовування можна практично в будь-якому віці, попередньо порадившись з лікарем, який не тільки перевірить стан здоров’я, але й допоможе визначити форму загартовуючих процедур і їх дозування. Підчас вибору дозування і форм проведення загартування необхідно враховувати індивідуальні особливості людини (вік, стан здоров’я та ін.) тому, що реакція організму на загартування в різних людей неоднакова.

 Загартування організму може бути успішним тільки при правильному проведенні відповідних процедур. На підставі досліджень і практичного досвіду були встановлені наступні основні гігієнічні принципи загартування: систематичність; поступовість; врахування індивідуальних особливостей; різноманітність засобів і форм; активний режим; поєднання загальних і місцевих процедур; самоконтроль.

 Показниками правильного проведеного загартування і його позитивного ефекту є міцний сон, хороший апетит, поліпшення самопочуття, підвищення працездатності і т.п. Безсоння, дратівливість, зниження апетиту і працездатності вказують на неправильне проведення загартування. У цих випадках необхідно звернутися до лікаря і змінити форму проведення й дозування процедур.

 

Домашнє завдання:Зробити конспект.