MT_1_20_29_30
MT_1_20_29_30
Матеріалознавство гр.
1/20
05.05. 2022
Тема №
3 Штучні та синтетичні шкіри.
Урок № 29, Урок 30
Сучасні методи виробництва синтетичних шкір.
ШТУЧНІ ТА СИНТЕТИЧНІ
М’ЯКІ ШКІРИ
1. Для виробництва
виробів із шкіри широко використовують штучні та синтетичні м'які шкіри, які за
товщиною та гнучкістю відносять до матеріалів III класу. Ці матеріали не тільки заміняють дефіцитну та
дорогу натуральну шкіру, але дають можливість розширити асортимент і знизити
собівартість виробів, підвищити продуктивність праці при їх виготовленні.
За діючим стандартом назва штучних шкір
складається із термінів, які характеризують вид покриття і основи. Так,
покриття мають такі позначення: полівінілхлоридні (ПВХ) - вініл, каучукові -
еласто, нітроцелюлозні - нітро, поліамідні - амід, поліефіруретанові - уретан.
Для основ використовуються такі символи: ткана - Т, трикотажна - ТР-, неткана -
НТ.
Більшість штучних шкір складається із основи,
просочуючої композиції та покриття. Основа і покриття можуть бути одно - або багатошаровими.
Більшість штучних шкір складається із основи,
просочуючої композиції та покриття. Основа і покриття можуть бути одно - або
багатошаровими.
Властивості штучних шкір визначаються
типом основи, видом і товщиною полімерного покриття та способом його
нанесення.
Більшість штучних шкір мають основу із
тканин. Частіше всього застосовуються бавовняні тканини : дво- і трьохшарову
кірзу, молескін, АСТ-28, б'язь. Бавовняні тканини забезпечують високу адгезію
покриття до основи, міцність, зносостійкість і малу усадку. Суттєвим недоліком
тканин, як основи штучних шкір, є анізотропія їх тягучості і мале подовження.
Це утруднює формування деталей із штучних шкір і зменшує їх стійкість до
багаторазового згину.
На відміну від тканин трикотаж має високі
показники розтягування і пружності, здатний легко формуватися, але
формостійкість трикотажу недостатня. Штучні шкіри на трикотажній основі
використовують для виробництва рукавичок, модельних сумок, поясів, еластичних
халяв чобіток.
Більш широке використання як основи для
штучних шкір, отримали неткані матеріали. Основні їх перевага перед тканинами:
більша здатність до розтягування, менша вартість, широка різноманітність
асортименту з використанням різних натуральних штучних та синтетичних волокон.
Це дає можливість в широких межах змінювати фізико-механічні і гігієнічні
властивості.
За основу в штучних шкірах використовують
клейові, прошивні та голкопрошивні полотна. Підвищена жорсткість, відсутність
повітро- та паропроникності і низьке водопоглинання клейових нетканих основ
обмежує сферу їх використання, а тому штучні шкіри на клейовій основі
використовують для внутрішніх деталей взуття та шкіргалантерейних виробів.
По зовнішньому вигляді ниткопрошивні
основи подібні до тканин, але мають меншу щільність і кращі теплозахисні
властивості. їх широко використовують при виробництві штучних галантерейних
шкір. Найбільш із перспективних основ для штучних шкір є неткана голкопробивна
основа. Вона має тримірне розташування волокон в структурі, що приводить до
більш рівномірного розподілу напружень і покращує ряд показників
фізико-механічних властивостей. Використання в суміші різних по природі волокон
і сучасних технологій обробки дає можливість отримувати основу високої міцності
і опором багаторазового згинанню.
Для поліпшення експлуатаційних
властивостей м’яких шкір їх основу здебільшого просочують розчинами або
дисперсіями високомолекулярних речовин, або на не просочену основу з одної
сторони наносять полімерне покриття.
Виробництво штучної шкіри складається з трьох груп
процесів:
1.
Підготовка
волокнистих основ , підготовка просмоктувачів та опоряджувальних композицій;
2.
Просмоктування
основ та нанесення покриття;
3.
Опоряджування
матеріалів.
Готують різні
суміші в залежності від штучної шкіри , з яких потім розчиненням отримують
просмоктувачі (клеї), нітроцелюлозні
грунти , латексні суміші , пасти або пластикат ПВХ.
Готують основу: сурові тканини обробляють
та фарбують у колір покриття, шматки тканин зшивають встик. Просмоктування
основ та нанесення опоряджувальних шарів виконується в залежності від виду
полімерного складу різними способами. Каландровий спосіб – для
штучних шкір на тканевій основі з ПВХ покриттям (вінілштучшкіра Т). Основа та
покриття дублюються на каландрах. Швидкість 60-80 м/хв., автоматична дія. Наносний
спосіб – для отримання з ПВХ паст, латексів, водних дисперсій,
розчинів каучуків і т.д. При цьому способі покриття наносять на ракельному,
валковому, гравітаційному обладнанні. Називають цей спосіб прямим, тому що
безпосередньо наноситься шар полімерної композиції на основу. В останні роки
широко застосовують переносний спосіб виготовлення м’яких штучних шкір. В цьому
випадку покриття отримують на допоміжній паперовій, тканевій або металевій
стрічці і дублюють з основою в кінці процесу. Швидкість 20 м/хв. Допоміжну
стрічку використовують декілька разів.
Матеріали з ворсом ( замшеподібною)
поверхнею отримують одним з трьох способів: шліфуванням пористого лицевого
покриття, переносним, флокуванням в електростатичному полі.
3.Виробництво синтетичних шкір.(СШ).
Штучні шкіри не забезпечують необхідні
гігієнічні властивості.
СШ виробляють такими способами, що
забезпечують пористу структуру матеріалів з взаємозв’язаними порами. СШ виробляють
у вигляді поліуретанової плівки без основи, а також у вигляді одношарової,
двохшарової (неткана + тканина) основи, просмоктаної поліуретановими або
латексними композиціями та покритими плівкою з ПУ композиції. Основу
просмоктують розчинами поліефіруретанів або водними дисперсіями каучуків.
СШ отримують:
- способом конденсаційного
структуроутворення.
Загальна схема виробництва більшості СШ
складається з процесів приготоування робочого просмоктувача та лицевого
розчину; просмоктування основи; утворення пористої структури основи та покриття
при витримуванні у воді, суміші води і розчинника, або при дії повітря високої
відносної вологості; видалення розчинника промиванням; сушки та опорядження.
Опорядження поверхні – механічне
(тиснення, шліфування, перфорація) – нанесення дублюванням лицевої прозорої
плівки із розчинів, пластизолей або дисперсій.
Штучні та синтетичні шкіри в багатьох
випадках замінюють натуральні. Технологічний процес їх виготовлення полягає у
нанесенні на основу (тканину, нетканий матеріал, трикотаж) полімерних покриттів
різного складу (ПВХ, поліамідів, каучуків, поліуретанів та ін.). Для розширення
асортименту використовують різні способи опорядження лицевої поверхні.
Домашнє завдання:
Зробити конспект.
Література :
Б.Я.Краснов «Материаловедение обувного и
кожгалантерейного производства» стор.
112-118.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. За якими ознаками визначають назву
штучної шкіри?
2. З яким покриттям штучна шкіра має
широке застосування?
3. На якій основі випускають штучні м’які
шкіри?
4. Основні недоліки штучних шкір.
5. Дайте характерні ознаки синтетичних
шкір.
6. Як поділяють синтетичні шкіри в
залежності від структури?
Ознакомлена
ОтветитьУдалить