Матеріалознавство гр 1/20
05.04.2022
Тема
№3 Текстильні матеріали
Урок
№24
Лабораторно-практична робота №4.
Тема: «Фізико-механічні випробування текстильних
матеріалів».
Мета
роботи: Вивчити фізико-механічні випробування текстильних матеріалів
Наочні
посібники: посібник Б.Я Краснов
«Материаловедение обувного и кожгалантерейного производства», набір зразків текстильних
матеріалів, картки-завдання, фільм-флешка.
Матеріальне забезпечення: зразки готових тканин, лінійки, голки,
текстильні лупи, технічні ваги, набір гир, товщиноміри.
Хід роботи.
1.Ознайомитися
зі зразками тканин за якістю і дефектами.
2. Вивчити теоретичний матеріал,
користуючись конспектами лекцій та рекомендованою літературою.
3.
Вивчити фізичні і механічні властивості текстильних матеріалів.
4.Дати
характеристику зразкам текстильних матеріалів:
-
фізичні властивості;
-механічні
властивості;
5.
Зробити висновки .
Вказівки до роботи.
1.Уважно
розглянути зразки текстильних матеріалів.
2.
Робота оформлюється у вигляді протоколу , в якому необхідно охарактеризувати
фізичні та механічні властивості текстильних матеріалів
3.
В кінці роботи зробити висновки.
Теоретичні відомості.
Посібник
Б.Я Краснов «Материаловедение обувного и кожгалантерейного производства» ,
сторінка 68-72.
Властивості
тканини і методи їх визначення.
Фізичні властивості тканини
характеризуються товщиною, шириною, поверхністьною щільністю,гігроскопічністю,
волого поглинанням, вологовіддачею, повітряно-, паропроникністю,
теплопровідністю та іншими показниками.
Товщина
залежить від лінійної щільності і структури пряжи, структури тканини. Товщина
тканини коливається від 02 до 2мм.
Ширина
тканини
визначає степінь корисної дії її площини. Ширину куску тканини вимірюють у
трьох місцях з включенням обох країв . Ширина взуттєвих тканин 60-140 см. ГОСТ
допускається відхилення ширини +_(1...2)см.
Поверхністна
щільність тканини
характеризує її товщину і щільність. Поверхністна щільність залежить від
лінійної щільності ниток і щільності тканини. Поверхністна щільність тканин для
верху взуття становить 200-600 г/м квадратний, підкладочних тканин – 80-140 г/м
квадратний.
Гігроскопічність
тканин
визначають витримкою зразків розмірами 50-200 мм протягом 4 год. в ексикаторі
при відносній вологості повітря 100%. На гігроскопічність впливає природа
волокон і структура тканини. Гігроскопічність хлопчатобумажних взуттєвих тканин
рівна 8-14 %, капронових і лавсанових – 1-2%.
Вологопоглинання
тканин дуже високе: хлопчатобумажних
30-60% , із капронового еластика до 400%, тканини із змішаних капронових і шовкових
волокон 140-150 %.
Вологовіддача хлопчатобумажних тканин становить 40-60 %.
Повітрянопроникність
тканин
залежить від структури товщини і вологості. Тканинидля верху більшості видів
взуття повинні мати повітрянопроникність вище, ніж тканини для верху утепленого
взуття.
Паропроникність
залежить
від виду волокна і структури тканини. Паропроникність тканин для верху
утепленого взуття складає 6-10 мг(см квадратний *ч), а для верху інших видів
взуття – 13-16мг(см квадратний *ч).
Тканини мають низьку теплопровідність із-за
наявності в структурі повітря. Теплопровідність тканин змінюється в проміжках
0,037-0,078 Вт/(м* градусів С).
Механічні
властивості тканин характеризують стійкість розтягненню , згинанню і
стиранню. При випробуванні на розтягування показником стійкості тканин являється
загрузка при розриві по утку і основі . Випробовування проводять на зразках
шириною 50 мм і робочою довжиною 200мм. Нагрузка при розриві тканин складає
100-1500Н. На загрузку при розриві вліяє природа волокна і структура тканини.
Міцність тканини по основі більше, ніж міцність по утку. Із збільшенням
вологості міцність хлопчатобумажних тканин збільшується, шерстяних і віскозних
зменшується.
Розтяжимість тканин порівняно невелика:
відносне подовження при розриві складає
5-20 %.Найбільшу розтяжимість тканини мають по діагоналі. У більшості
тканин подовження по основі менше , ніж подовження по утку. На подовження тканини
вліяє природа волокна , вид переплетіння , лінійна щільність пряжи.
При розтягненні полоски тканини в одному
направленні вона скорочується в другому направленні.Цю властивість тканини характеризує коефіцієнт поперечного
скорочення.Для нормального формування заготовки верху взуття із тканин
коефіциєнт поперечного скорочення їх повинен бути не менше 0,8.
Стійкість стиранню визначають на приборах
ТИ-1М, ИТ-3, ИТ-3М, ДНТ, в яких на тканину діє стираюча поверхність в виді
металевих шарошок або шерстяної тканини. Стійкість до стирання ,
характеризується числом циклів (оборотів стихаючої поверхні), необхідних для
сквозного протирання тканини, або зміни її міцності після певного числа циклів
стирання.Стійкість тканин стиранню залежить від типу волокна і переплетіння.
Ознакомлена
ОтветитьУдалитьОзнакомлена
ОтветитьУдалить