MT_1_20_24

 

Матеріалознавство гр 1/20

 

05.04.2022

Тема №3 Текстильні матеріали

Урок №24  Лабораторно-практична робота №4.

Тема: «Фізико-механічні випробування текстильних матеріалів».

Мета роботи: Вивчити фізико-механічні випробування текстильних матеріалів

Наочні посібники: посібник Б.Я Краснов «Материаловедение обувного и кожгалантерейного производства», набір зразків текстильних матеріалів, картки-завдання, фільм-флешка.

Матеріальне забезпечення:  зразки готових тканин, лінійки, голки, текстильні лупи, технічні ваги, набір гир, товщиноміри.

Хід роботи.

1.Ознайомитися зі зразками тканин за якістю і дефектами.

2. Вивчити теоретичний матеріал, користуючись конспектами лекцій та рекомендованою літературою.

3. Вивчити фізичні і механічні властивості текстильних матеріалів.

4.Дати характеристику зразкам текстильних матеріалів:

- фізичні властивості;

-механічні властивості;

5. Зробити висновки .

Вказівки до роботи.

1.Уважно розглянути зразки текстильних матеріалів.

2. Робота оформлюється у вигляді протоколу , в якому необхідно охарактеризувати фізичні та механічні властивості текстильних матеріалів

3. В кінці роботи зробити висновки.

Теоретичні відомості.

Посібник Б.Я Краснов «Материаловедение обувного и кожгалантерейного производства» , сторінка 68-72.

Властивості тканини і методи їх визначення.

   Фізичні властивості тканини характеризуються товщиною, шириною, поверхністьною щільністю,гігроскопічністю, волого поглинанням, вологовіддачею, повітряно-, паропроникністю, теплопровідністю та іншими показниками.

Товщина залежить від лінійної щільності і структури пряжи, структури тканини. Товщина тканини коливається від 02 до 2мм.

Ширина тканини визначає степінь корисної дії її площини. Ширину куску тканини вимірюють у трьох місцях з включенням обох країв . Ширина взуттєвих тканин 60-140 см. ГОСТ допускається відхилення ширини +_(1...2)см.

Поверхністна щільність тканини характеризує її товщину і щільність. Поверхністна щільність залежить від лінійної щільності ниток і щільності тканини. Поверхністна щільність тканин для верху взуття становить 200-600 г/м квадратний, підкладочних тканин – 80-140 г/м квадратний.

Гігроскопічність тканин визначають витримкою зразків розмірами 50-200 мм протягом 4 год. в ексикаторі при відносній вологості повітря 100%. На гігроскопічність впливає природа волокон і структура тканини. Гігроскопічність хлопчатобумажних взуттєвих тканин рівна 8-14 %, капронових і лавсанових – 1-2%.

Вологопоглинання тканин дуже високе: хлопчатобумажних  30-60% , із капронового еластика до 400%,  тканини із змішаних капронових і шовкових волокон 140-150 %.

Вологовіддача  хлопчатобумажних тканин становить 40-60 %.

Повітрянопроникність тканин залежить від структури товщини і вологості. Тканинидля верху більшості видів взуття повинні мати повітрянопроникність вище, ніж тканини для верху утепленого взуття.

Паропроникність залежить від виду волокна і структури тканини. Паропроникність тканин для верху утепленого взуття складає 6-10 мг(см квадратний *ч), а для верху інших видів взуття – 13-16мг(см квадратний *ч).

Тканини мають низьку теплопровідність із-за наявності в структурі повітря. Теплопровідність тканин змінюється в проміжках 0,037-0,078 Вт/(м* градусів С).

Механічні властивості тканин характеризують стійкість розтягненню , згинанню і стиранню. При випробуванні на розтягування показником стійкості тканин являється загрузка при розриві по утку і основі . Випробовування проводять на зразках шириною 50 мм і робочою довжиною 200мм. Нагрузка при розриві тканин складає 100-1500Н. На загрузку при розриві вліяє природа волокна і структура тканини. Міцність тканини по основі більше, ніж міцність по утку. Із збільшенням вологості міцність хлопчатобумажних тканин збільшується, шерстяних і віскозних зменшується.

Розтяжимість тканин порівняно невелика: відносне подовження при розриві складає  5-20 %.Найбільшу розтяжимість тканини мають по діагоналі. У більшості тканин подовження по основі менше , ніж подовження по утку. На подовження тканини вліяє природа волокна , вид переплетіння , лінійна щільність пряжи.

При розтягненні полоски тканини в одному направленні вона скорочується в другому направленні.Цю  властивість тканини  характеризує коефіцієнт поперечного скорочення.Для нормального формування заготовки верху взуття із тканин коефіциєнт поперечного скорочення їх повинен бути не менше 0,8.

Стійкість стиранню визначають на приборах ТИ-1М, ИТ-3, ИТ-3М, ДНТ, в яких на тканину діє стираюча поверхність в виді металевих шарошок або шерстяної тканини. Стійкість до стирання , характеризується числом циклів (оборотів стихаючої поверхні), необхідних для сквозного протирання тканини, або зміни її міцності після певного числа циклів стирання.Стійкість тканин стиранню залежить від типу волокна і переплетіння.